← Шоу фаду в Casa Lundum гідів

Музика, що стоїть за шоу

Що таке фаду? Коротка історія

Звідки походить фаду, що означає це слово, як воно перемістилося з лісабонських таверн до списку ЮНЕСКО у 2011 році та на що звертати увагу під час живого виступу.

Автор Casa Lundum Fado · факти востаннє перевірено

Зарезервувати місце на годину фаду ↗

Швидка відповідь

Фаду — це міська пісня Лісабона, голос у супроводі гітари, що сформувався в робітничих кварталах міста на початку дев'ятнадцятого століття. ЮНЕСКО визнало його нематеріальною спадщиною у 2011 році. Слово зазвичай пов'язують з латинським fatum, що означає доля, і багато пісень обіграють це подвійне значення долі та пісні.

Пісня долі

Олійний живопис: чоловік у широкому крислатому капелюсі сидить і грає на інструменті, схожому на гітару, поруч із жінкою в червоній спідниці, яка підперла голову рукою, у тісній синій кімнаті
О «Фаду», картина Жозе Мальоа, представлена в Музеу ду Фаду · Painting: José Malhoa, public domain, via Wikimedia Commons

Фаду — португальське слово, що означає доля або призначення. Вікіпедія зазначає, що воно, ймовірно, походить від латинського fatum, що означає доля, смерть або пророцтво, і що багато пісень обіграють подвійне значення цього слова та жанру. У народній уяві фаду — журливе, про море або життя бідних, пов'язане із саудаде — тугою за втраченим. Але це лише частина правди. Вікіпедія додає, що сьогодні фаду сприймається як форма пісні, яка може бути про будь-що в межах традиційної структури.

Як це починалося

Ніхто не може точно визначити початок фаду. Дослідник Руй Вієйра Нері, якого цитує Вікіпедія, каже, що найнадійніша інформація сягає щонайбільше 1820–1830-х років. Музеу ду Фаду стверджує, що воно народилося в народному середовищі Лісабона XIX століття — у приміщеннях і просто неба, в садах, на вулицях, у провулках і тавернах. Першими виконавцями були моряки, богемні люди та інші прості трудящі. Історики пропонували кілька версій походження, і жодну з них Вікіпедія не називає переконливою. Ймовірно, фаду виросло з давніших жанрів, а не з одного джерела.

Суміш музик

ЮНЕСКО описує фаду як португальський мультикультурний синтез. Воно перелічує афро-бразильські співані танці, місцеву традиційну пісню й танець, сільську музику, принесену хвилями внутрішніх мігрантів, та космополітичні міські пісенні взірці початку XIX століття. Ця суміш пасує портовому місту з моряками, докерами та людьми, що прибували з сіл. У музичному плані, зазначає Вікіпедія, фаду використовує як дводольний, так і тридольний (у стилі вальсу) розмір, а музика завмирає в кінці фрази, поки співак тримає ноту.

Севера та легенда

Музеу ду Фаду називає Марію Северу Онофріану (1820–1846) одним із найбільших міфів в історії фаду. Співачка, яка померла молодою, стала героїнею історії кохання з аристократом, графом Віміозу, переказаної в романі «A Severa», опублікованому 1901 року. 1931 року ця історія стала першим португальським звуковим фільмом, знятим режисером Лейтау де Баррушем. Легенда — це частково історія, а частково вигадка, але вона закарбувала образ фаду, що залишився назавжди: голос із маргінесу, що співає про кохання та нещастя.

Від таверн до театрів і домів

Наприкінці XIX століття, за даними Музеу ду Фаду, десятирядкова строфа стала сталою поетичною формою фаду, а португальська гітара утвердилася як його супутниця. Фаду також вийшло на сцену: воно з'явилося в сценах лісабонського Театру Ревю з 1870 року. У 1920–1930-х роках з'явилися радіо, записи та нове регулювання закладів. До 1930-х фаду звучало ритуалізовано в домах фаду, переважно в Байрру-Алту, а музей називає роки між 1940-ми та 1960-ми його золотими роками.

Амалія, тиша та відродження

Музеу ду Фаду каже, що поширення фаду за кордоном утвердилося в 1950-х, особливо завдяки Амалії Родрігеш, яка залишалася його національною та міжнародною зіркою до своєї смерті 1999 року. Музей фіксує ворожість до фаду в роки одразу після революції 1974 року та повернення його власного простору, коли демократія утвердилася 1976 року. Від 1980-х його визнано центральним для португальської музики, а в 1990-х Мізія та Крістіна Бранку вивели його на сцени world music, а згодом — Маріза.

Читати далі: Амалія Родрігеш і голоси фаду

ЮНЕСКО і жива традиція

У 2011 році ЮНЕСКО внесла фаду до свого реєстру живої культурної спадщини — Репрезентативного списку. У записі описано музику й поезію, які практикують спільноти по всьому Лісабону: її чути від професіоналів на концертах і в маленьких фаду-хаусах, а також від аматорів у сусідських об'єднаннях. Старші співаки передають її неформально, часто в родинах. Тож ЮНЕСКО зараховує маленький фаду-хаус до місць, де живе ця традиція.

На що звернути увагу під час слухання

Слухайте насамперед голос. Museu do Fado зазначає, що простота мелодичної структури фаду надає ваги інтерпретації, тож фразування співака несе пісню. Прислухайтеся до пауз наприкінці фрази, коли співак тримає ноту. Потім зверніть увагу на інструменти — португальську гітару та гітару — і на тишу в залі. Поезія зазвичай розповідає про кохання, долю, особисту приреченість і щоденне життя міста, незалежно від того, чи розумієте ви португальську.

Читати далі: Португальська гітара у фаду

Поширені запитання

Що означає фаду?

Португальською це доля або призначення. Вікіпедія пов'язує його з латинським словом fatum, і багато пісень обіграють подвійне значення цього слова та жанру.

Чи завжди фаду сумне?

Ні. У народі кажуть, що воно журливе, і його часто пов'язують із саудаде, але в межах своєї традиційної структури воно може бути майже про що завгодно.

Коли ЮНЕСКО внесла фаду до списку?

У 2011 році, до Репрезентативного списку живої спадщини ЮНЕСКО.

Зарезервувати місце на годину фаду ↗

Джерела

  1. UNESCO: Fado, urban popular song of Portugal
  2. Museu do Fado: Fado history
  3. Wikipedia: Fado
  4. Wikipedia: Maria Severa Onofriana
Зарезервувати місце на годину фадуБезкоштовне скасування за 24 години · оплата пізніше